РАНО РАДІЄМОСЯ… ЧОМУ УКРАЇНІ НЕ ВИГІДНІ ПРОТЕСТИ В КАЗАХСТАНІ.
Казахські протести, що почалися через день після Нового року, викликали велику наснагу в Україні. Не дивно, на якийсь час здалося, що по м'якому підчерев'ю агресора буде завдано відчутного удару. Вільний, незалежний, демократичний Казахстан може стати регіональним центром сили, певною загрозою для Китаю та дуже великою турботою для Кремля. Ось тільки, коли перше збудження минуло, постало питання, а які можуть бути наслідки у спроби середньоазіатського повстання? І навряд чи відповіді можуть нас порадувати.
Нагадаємо, причиною заворушень стало різке подорожчання газу для автомобілів. Різке, але не критичне. Та й не всі автомобілі їздять газом. Та й просто так мешканців пострадянського простору одразу після головного свята на вулицю не витягти. Тим не менш, у когось це вийшло! І вийшло дуже вдало. Хоча визнаємо одразу у простих казахів приводу для невдоволення значно менше, ніж у українців. Однак у нас все обходиться мирними мітингами та пікетами проти підвищення тарифів, а от у Казахстані реально спалахнуло! У чому причини цього? І чи можливий такий сценарій у самій Україні?
Як не парадоксально, і прості українці та наші еліти добре розуміють – ще один майдан вб'є країну. Та й досвід попередніх показує, якість життя вони не покращують. Водночас Великий Казахський Протест вигідний усім. Пояснюємо: Президент Токаев під «поступки» протестувальникам може, нарешті, відсунути «дідусь» Назарбаєва від влади остаточно, Західно-Казахські клани отримали можливість для діалогу з владою з позицій сили, прозахідні сили, що «не беруть участь» в організації протестів, отримали потужний інструмент для нової хвилі санкцій проти агресора та гіпотетичну можливість роз'єднати ОДКБ. Зрештою, на Банковій 11 здавалося, повинні були видихнути – війни не буде! Адже пан Путін та його команда терміново мають гасити казахську пожежу.
От тільки вже 5 січня стало зрозуміло, що радіти зарано. Токаев, який спочатку пішов на політичні поступки повсталим, перейшов до мови сили, відправивши силовиків зачищати Алма-Ату. При цьому він попросив допомоги у Організації Договору колективної безпеки (ОДКБ), в якій ключову роль відіграє Росія. Більше того, вірменський президент Пашинян, який нині формально головує в Організації, здавалося б дуже прозахідний політик, який не відрізняється зайвою любов'ю до Москви, швидко погодився допомогти «підтримати стабільність у Казахстані». І Росія з Білоруссю відразу продемонстрували свою високу боєздатність. Перші російські частини прибули до Казахстану ще 5 січня, нібито «для охорони стратегічних об'єктів». А паралельно в Москві депутати та сенатори почали робити заяви про необхідність подальшої інтеграції з Казахстаном та згадувати про становище російськомовних у північній частині країни.
Визнаємо, багаторічні зусилля українських спецслужб суттєво обмежили можливості Росії всередині України. Проте, «казахський сценарій» у нас так само, як у самому Казахстані можуть реалізувати незадоволені Зеленським еліти, не думаючи про далекосяжні наслідки. Далеко ходити не треба, екс-президента Петра Порошенка, чиє майно було заарештовано 6 січня, явно змушують до рішучих дій.
Нурсултан Назарбаєв за всіх його недоліків східного диктатора був легітимним, визнаним демократичним світом лідером незалежної держави. Він утримувався від промосковських авантюр на кшталт визнання незалежності окупованих Москвою територій. Тораєв, який попросив Москву про допомогу, буде змушений розплачуватись – приміром, повністю припинити в Україну постачання вугілля, визнати «незалежність» сепаратистів, змінити на угоду Кремлю мовну політику. Нарешті, на зразок Москви зачистити Казахстан від «іноагентів». При цьому, російські еліти, хоча вони, явно, доклали руку до протестів, зроблять усе, що б продемонструвати «світовій громадськості» і безпосередньо казахському керівництву не лише «західний слід», а й «українських координаторів» заворушень. У результаті, Москва, по-перше, отримала черговий привід для агресії, по-друге, продемонструвала Казахстану, що інших варіантів, крім йти у фарватері політики Кремля, у нього немає. Тим часом у Києві зараз активізувалися десятки казахських активістів, що ллють воду на млин заворушень. І, як стверджуватиме Москва, кожен із них отримав інструкції особисто від Президента Зеленського.
Найближчі кілька діб покажуть, чи зможуть досить розрізнені повсталі утримати градус народного гніву і змусити Москву зав'язнути у казахських усобицях. Тим часом, аналітики Кремля уважно протоколюватимуть кожну заяву українських політиків про Казахстан та будь-яку активність казахської опозиції в нашій країні. Вони отримали ще один новий, зручний привід для агресії та звинувачень на адресу НАТО. Тим часом Президент Зеленський та його команда виявилися заручниками ситуації, не підтримати демократичний протест вони не можуть, а роблячи це вони лише наближають агресію Кремля. Тільки тепер Путін зможе залучити до реалізації своїх планів та союзників щодо ОДКБ!
Джерело: NEW KOBZAR
